Виріс у багатодітній родині.
Проходив строкову службу у танкових військах. Працював у своєму селі на
цегляному заводі різноробом.
Як повідомляє ТРК АСС, Микола
Соловій отримав повістку у січні, і вже у лютому його направили на навчання до
Львова, а потім – до Рівного. Після підготовки чоловік поїхав у зону АТО, а
саме до Маріуполя, у складі 14 окремої механізованої бригади. Там він пробув менше
місяця. Боєць потрапив у засідку і загинув під час обстрілу.
Віктор Дзьомбак, в.о. заступника
обласного комісара по роботі з особовим складом: «Був направлений в склад 14
окремої механізованої бригади, де проходив службу. Особовий склад 14 бригади був
направлений у місце виконання завдань, в Донецьку область, у район Маріуполя.
Під час бойового завдання даний військовослужбовець потрапив в засідку та
загинув, героїчно загинув».
Раїса Дьяконюк, кума загиблого:
«Він дуже хотів служити. Він сказав, хто як не я, мусить захищати нашу країну.
Я взагалі ним гордилась, тому що такий герой наш».
Іван Соловій, батько загиблого:
«Я, послідній раз коли загинув, я в 5 годині ранку з ним говорив. Казав, що
б’ють, казав, чи дочекаю до ранку, чи нє. Це були послідні слова».
В газеті Молодий буковинець
розповідають проте, як жив Микола.
-Микола Соловій був із багатодітної родини,
яка складалася із шести дітей: двох хлопців і чотирьох дівчат, - каже сільський
голова Марія СМЕРЕЧАНСЬКА. - Загиблий був п'ятою дитиною. Його батьки працювали
у колгоспі, тепер на пенсії. Сам Микола працював у своєму селі на цегляному
заводі різноробом. Він був вже давно розлученим, мешкав із батьками. Дружина з
двома дітьми (17-річний хлопець та дівчинка) проживає у Чернівцях.
Марія Дмитрівна зауважує, що про
горе попереджувало чимало зловіщих знаків. І переповідає те, що почула від
батьків загиблого:
“У день загибелі, 10 липня, о
п'ятій ранку Микола телефонував батькові. Казав: “Тату, нас тут так молотять. У
нас стріляють, а ми маємо вичікувати. Нам стріляти заборонено. Я, мабуть, не
виживу”. Батько почав втішати сина, мовляв, не думай про погане, усе буде
добре. Тієї ж ночі тітці Миколи Соловія приснився поганий сон. Матір загиблого
напередодні теж помітила зловіcні знаки: вона рвала на городі малину, коли над
нею у польоті почали чубитися двоє чорних круків”.
Поховали Миколу Соловія 15 липня 2015 року в рідному
селі. У нього залишились батьки та двоє дітей, 17-річний син і донька.
