суботу, 2 січня 2016 р.

Балабоскін Ігор Васильович




Балабоскін Ігор Васильович (13 травня 1975 року, Володимир-Волинський, Волинська область (мешкав в Чернівцях) - 4 листопада 2015 року станиця Луганська, Луганська область) - молодший лейтенант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).
Був призваний з Волинської області. Проживав в Чернівцях. Загинув під час несення військової служби в смт Станиця Луганська (Луганська область).
Поховання відбулося 8 листопада 2015 року, у Чернівцях на Центральному кладовищі Алеї Слави.

У Героя залишилась дружина Оксана і шестирічний син Микита.

Моренюк Валер'ян Ярославович


Моренюк Валер'ян Ярославович (20 червня 1994 року, село Хлівище, Кіцманський район - 31 серпня 2014 року, Луганськ, аеропорт) - солдат ІІІ Бтгр 80-ої окремої високомобільної десантної бригади.

Гаденко Олександр

Гаденко Олександр (9 червня 1969 року, Сторожинецький район - 7 жовтня 2015 року, Сторожинець) - майор Збройних сил України.
Мешканець райцентру Сторожинець Олександр Гаденко був мобілізований у серпні 2014 року, потрапив у танкові війська, після навчання проходив службу в зоні АТО у Луганській області.
У вересні він демобілізувався і 30 вересня став на облік у військкоматі.
7 жовтня він несподівано помер – за словами рідних, чоловікові стало зле під час роботи на городі.
Смерть настала раптово – за попередніми даними обірвався тромб.

Поховали Олександра Гаденка 9 жовтня.

Копачук Віталій Петрович


Копачук  Віталій Петрович (30 квітня 1979 року, село Новий Вовчинець Глибоцького району - 27 вересня 2015 року поблизу села Михайлівка Луганської області) - солдат, кулеметник 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).
Мобілізований у липні 2015 року. Спершу пройшов 45 днів підготовки на Яворівському полігоні, а згодом служив на Луганщині. До війни працював різноробочим.
Загинув 27/28 вересня 2015 року в селі Михайлівка (Луганська область). За попередніми даними, підірвався на міні.

Похований в рідному селі. Залишилося двоє дітей, 2001-го та 2003-го років народження.

Горбачова Анастасія "Лисиця"

Горбачова Анастасія "Лисиця"(16 березня 1983 року, Чернівці - 8-9 серпня 2015 року, Маріуполь, Донецька область) - розвідниця, парамедик Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".  

Масікевич Василь Євгенович


Масікевич Василь Євгенович (17 вересня 1975 року с. Репужинці, Заставнівський район - 15 серпня 2015 року в районі міста Попасна, Луганська область) - солдат-вогнеметник у  81- й аеромобільній  бригаді.
29 січня 2015 року був призваний як рядовий в смт. Старичі Яворівського району Львівської області. Після навчання служив вогнеметником  у  81- й аеромобільній  бригаді. Військовий загинув 15 серпня на території Донецької області, в районі Авдіївки-Попасної.

22 серпня Героя поховали у рідному селі Репуженці.

Ротар Іван Петрович

Ротар Іван Петрович (13 січня 1972 року село Коновка Кельменецького району - 26 серпня у секторі «М», Донецька область) - сержант протитанкової батареї протитанкового батальйону 40-ї окремої артилерійської бригади.
14 лютого 2015 року був мобілізований Кельменецько-Сокирянським об’єднаним військовим комісаріатом.  Після проходження військових навчань на Рівненському полігоні  передислокований  у зону АТО в Маріуполь  на посаду  номера гарматної обслуги. Служив у  протитанкової батареї протитанкового батальйону 40-ї окремої артилерійської бригади. Військовий загинув 26 серпня у секторі «М».

Паламарюк Василь Орестович

Паламарюк Василь Орестович   (25 березня 1981 року у селі Чорногузи Вижницького району - 22 вересня 2015 року у військовому госпіталі Харкова) - рядовий Збройних сил України.
Василь Паламарюк народився у багатодітній родині, де виростало семеро дітей. Василь був найменшим. Після закінчення Вижницької ЗОШ І- ІІІ ст. ім.Ю.Федьковича служив у лавах Української Армії міста Кременчука, у прикордонних військах.  Про це повідомляється на сайті Вижницької РДА.
Коли повернувся додому пішов здобувати професію столяра в училищі Чернівців. Чотири роки працював за цією спеціальністю у Вижницькій райлікарні, відтак був приватним підприємцем. У 2007-му році одружився.
4 вересня 2014 року згідно із Законом України про часткову мобілізацію Василь був призваний на службу до Збройних сил України. Однак 22 вересня 2015 року у військовому госпіталі Харкова зупинилося серце воїна, котрий стояв на захисті цілісності і єдності України у східних областях держави –на Донеччинні.

Запара Геннадій Віталійович

Запара Геннадій Віталійович (24 жовтня 1972 року народження, місто Красний Лиман Донецької області - 18-19 жовтня 2014 року місто Щастя Донецької області)— молодший сержант Збройних сил України, 24-а окрема механізована бригада.
У 1991 році одружився та переїхав на проживання у село Іспас Вижницького району.
12 червня 2014 року був призваний служити до лав Збройних Сил України.
19 жовтня 2014 року загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста Щастя, певний час вважався зниклим безвісти.
Вдома лишилися батьки, брат, дружина Світлана, дочки Каріна та Кароліна.
31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ситніков Вадим Юрійович

Ситніков Вадим Юрійович (30 листопада 1970 року, Чернівці - 14 липня 2015 року біля села Болотене Станично-Луганського району Луганської області) - солдат, військовослужбовець 234-го окремого інженерно-саперного батальйону «Тиса» (Виноградів) зі складу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський район Луганська область) п'ять військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, всі загинули. Серед них був і Вадим Ситніков.

Соловій Микола Іванович

Соловій Микола Іванович (16 лютого 1975 року, село Юрківці Заставнівського району Чернівецької області - 10 липня 2015 року, поблизу Маріуполя, Донецька область) - солдат, механік-водій танку 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Загинув поблизу міста Маріуполь під час перестрілки з ворогом, у ході якої також було важко поранено п'ятьох бійців.

Тащук Віталій Степанович

Тащук Віталій Степанович (6 серпня 1974 року, село Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області - 11 липня 2015 року, Харків) - військовослужбовець протитанкового артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади.  Проживав у м. Київ.  Призваний за мобілізацією у лютому 2015 року.  Під час служби в зоні АТО почав себе погано почувати, і його одразу відправили до шпиталю міста Артемівськ (Донецька область), звідти наступної доби - до Харківського шпиталю, де він отримував медичну допомогу. Але під час транспортування до Києва Віталій помер.

Загребельний Степан Ігорович

Загребельний Степан Ігорович (3 березня 1989 року село Коболчин Сокирянський район - 12 червня 2015 року поблизу Опитного Донецька область) - навідник-оператор розвідувального відділення взводу розвідки 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув в районі аеропорту Донецька. Військові їхали з села Водяне до селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19:00 їх БТР підірвався на протитанковій міні. 

Діяконюк Іван Васильович

Діяконюк Іван Васильович (9 липня 1973 року село Банилів Вижницького району - 13 липня 2014 року поблизу Орєхово, Луганська область) - сержант 1-го батальйону 80-ої окремої аеромобільної бригади, гаубична батарея. Був призваний  8 квітня 2014 року на військову службу по мобілізації Вижницько-Путильським ОРВК і направлений у в/ч пп В0377. 13 липня 2014 року від нього був дзвінок додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська. Іван Діяконюк повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не повернуться.

Боднарюк Олександр Васильович

 Боднарюк Олександр Васильович (14 вересня 1979 року село Пригородок Хотинськго району - січень 2015 року, аеропорт Донецька) - молодший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади 3-й батальйон, 9-а рота. Позивний — «бандит». Він вивіз із поля бою смертельно пораненого земляка, повідомив родичів про його загибель, а через два дні із ним зник зв'язок. Військового 80-ї львівської аеромобільної бригади шукали п'ять місяців, після чого його рідним прийшло сповіщення про те, що його ідентифікували за результатами ДНК-експертизи. Увесь цей час Боднарюк був у дніпропетровському морзі, як невідомий солдат. І лише в 18 червня 2015 року його змогли поховати у рідному селі Анадоли.