Діяконюк Іван Васильович (9 липня
1973 року село Банилів Вижницького району - 13 липня 2014 року поблизу Орєхово,
Луганська область) - сержант 1-го батальйону 80-ої окремої аеромобільної
бригади, гаубична батарея. Був призваний
8 квітня 2014 року на військову службу по мобілізації
Вижницько-Путильським ОРВК і направлений у в/ч пп В0377. 13 липня 2014 року від
нього був дзвінок додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська. Іван
Діяконюк повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері
того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не
повернуться.
Інша інформація: 13 липня 2014
року, під час виконання завдань в АТО, в районі населеного пункту Георгіївка,
Лутугинського району Луганської області, в результаті потрапляння снаряду у
вантажівку, що перевозила особовий склад та боєприпаси стався вибух та
загоряння транспорту.
Інформація та світлини з сайту
0372:
Іван - останній боєць з тієї
чевірки, які зникли ще в серпні 2014 року під час боїв за Луганський аеропорт в
районі Лутугино. Пройшли ДНК-експертизи, які підтвердили, що це дійсно Іван
Діяконюк. Разом з Іваном тоді загинув
його односельчанин Олександр Колотило, якого поховали у Банилові у березні 2015 року.
У мирний час Іван Васильович Діяконюк працював вчителем музики у
Банилівській школі. Тому по дорозі до
церкви похоронна процесія зайшла на територію школи, де учні
чекали свого вчителя, ставши на коліна. Лунала трагічна пісня „Гей, пливе кача...”. Школярі та вчителі оплакували свого героя-вчителя,
вигукуючи „Герої не вмирають!”.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (08.09.2014, посмертно).
У нього залишилися дружина та двоє донечок.
