Василишин
Андрій Дмитрович (нар. 27 липня 1984, Дорошівці, Заставнівський район,
Чернівецька область — пом. 20 липня 2014, місто Олександрівськ, Артемівський
район, Луганська область) — старший сержант 8-го окремого полку спецпризначення
(Хмельницький).
Працював
у Чернівцях в охоронній фірмі «Тигр», майстер спорту із самбо. На фронт пішов
добровольцем.
Загинув
під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Луганська.
Залишились
матір, сестра.
Спогади про Андрія:
Життєрадісний,
дружелюбний, справедливий до себе та інших, вірний товариш, користувався
повагою у людей які його знали – саме таким пам’ятають Андрія Василишина його
друзі.
Працюючи в охоронній
фірмі «Тигр», Андрій вирізнявся серед інших врівноваженістю, незалежно від
складності ситуації. А його подекуди вдавана суворість завжди була підкріплена
внутрішньою справедливістю.
«Пам’ятаю, як ми
минулого літа відпочивали на Дністрі. Поряд з нами відпочивала компанія
хлопців, які співали російською. Тоді обурений Андрій почав щосили співати
українські народні пісні. З часом хлопці замовкли. Навкруги тиша і лише Андрій
порушував її, співаючи такі рідні серцю українські пісні», – згадує зі сльозами
на очах його близький товариш Дмитро.
«Ми з Андрієм стояли
пліч-о-пліч, захищаючи українську землю на Сході. Саме з такими товаришем можна
йти в бій, – з гордістю та сумом говорить його побратим Володимир. – Під час
бойових дій Андрій залишався завжди спокійним, розсудливим та з посмішкою на
обличчі. З легкістю виконував будь-яке поставлене перед ним завдання. Загинув
Андрій від кульового поранення в шию. Ми боролися за його життя до останнього…»
У Андрія Василишина
залишилися мати та сестра. Матір, яка втратила сина, часто відвідують друзі та
побратими Андрія, допомагають чим можуть: і словом, і ділом.
Він мріяв, сподівався
та вірив. Мріяв про одруження, сподівався на швидке повернення додому та вірив
в Україну, в перемогу!
Нещодавно в с.
Дорошівці Заставнівського району, звідки родом Андрій, відбулося відкриття
меморіальної дошки на вшанування його пам’яті.
