tag:blogger.com,1999:blog-53217478634351839382024-03-13T15:11:03.929-07:00ГЕРОЇ АТОliderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comBlogger56125tag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-49145640393066599462016-01-02T09:10:00.000-08:002016-01-02T09:10:15.383-08:00Балабоскін Ігор Васильович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<div class="MsoNormal">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguVkIRo9AGed-GDu3THvCg21EVaSDNxf_VY5r9O4bT_aliZWr6QcdCKJ0wj4AgwhRQCBaki_g_OqkKTg6WLC-npdPM-Svyw3XrJoViL7XxyhqAeJPU2ZsK8VnFJbN292AMWvLPYsplKLuT/s1600/balaboskyi.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEguVkIRo9AGed-GDu3THvCg21EVaSDNxf_VY5r9O4bT_aliZWr6QcdCKJ0wj4AgwhRQCBaki_g_OqkKTg6WLC-npdPM-Svyw3XrJoViL7XxyhqAeJPU2ZsK8VnFJbN292AMWvLPYsplKLuT/s1600/balaboskyi.jpg" /></a><span lang="UK"></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK"><br /></span></div>
Балабоскін Ігор
Васильович (13 травня 1975 року, Володимир-Волинський, Волинська область
(мешкав в Чернівцях) - 4 листопада 2015 року станиця Луганська, Луганська
область) - молодший лейтенант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної
бригади (Мукачеве).<o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Був призваний з
Волинської області. Проживав в Чернівцях. Загинув під час несення військової
служби в смт Станиця Луганська (Луганська область).<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">Поховання
відбулося 8 листопада 2015 року, у Чернівцях на Центральному кладовищі Алеї
Слави.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK">У Героя
залишилась дружина Оксана і шестирічний син Микита.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span lang="UK"><br /></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-52209283054790172152016-01-02T09:09:00.001-08:002016-01-02T09:09:14.919-08:00Моренюк Валер'ян Ярославович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmeruJJ8rzdcRsab22p0eIgSq7D8uMG9ENmQ9w31TRo3EeXr_MOqapCa8tIYQbNRD94grGPxeh4VHl5YAhgX5P6TjgHYDHO67rqpcqmlybYudP_8FtaNo4hyID8sJKaD5H_gOBN81eeLht/s1600/20151108150633.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmeruJJ8rzdcRsab22p0eIgSq7D8uMG9ENmQ9w31TRo3EeXr_MOqapCa8tIYQbNRD94grGPxeh4VHl5YAhgX5P6TjgHYDHO67rqpcqmlybYudP_8FtaNo4hyID8sJKaD5H_gOBN81eeLht/s1600/20151108150633.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Моренюк Валер'ян Ярославович (20 червня 1994 року, село Хлівище,
Кіцманський район - 31 серпня 2014 року, Луганськ, аеропорт) - солдат ІІІ Бтгр
80-ої окремої високомобільної десантної бригади.</span></div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Як повідомляють журналісти ЧОДТРК Буковина, Валер’ян був надзвичайно
талановитим. Займався в художній школі і був переможцем міжнародних конкурсів
малюнків.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Проте після закінчення навчання він обрав інший шлях – професійного
військового.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Коли розпочалося протистояння на Сході Валер’ян був військовослужбовцем
80-ої окремої аеромобільної бригади. То ж одним із перших відправився в зону
АТО. Останні чотири місяці перед смертю разом із іншими бійцями захищав
Луганський аеропорт. Загинув 31 серпня 2015 року, прикриваючи відступ своїх побратимів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Остаточне опізнання за експертизою ДНК відбулось в жовтні 2015 року.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">1 листопада 2015 року 20-літнього Героя Валер’яна Моренюка поховали на
хлівищенському цвинтарі.<o:p></o:p></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-14095987220830226292016-01-02T09:07:00.002-08:002016-01-02T09:07:38.156-08:00Гаденко Олександр<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal">
Гаденко Олександр (9 червня 1969 року, Сторожинецький район
- 7 жовтня 2015 року, Сторожинець) - майор Збройних сил України.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Мешканець райцентру Сторожинець Олександр Гаденко був
мобілізований у серпні 2014 року, потрапив у танкові війська, після навчання
проходив службу в зоні АТО у Луганській області.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
У вересні він демобілізувався і 30 вересня став на облік у
військкоматі.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
7 жовтня він несподівано помер – за словами рідних,
чоловікові стало зле під час роботи на городі.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Смерть настала раптово – за попередніми даними обірвався
тромб.<o:p></o:p></div>
<br />
<div class="MsoNormal">
Поховали Олександра Гаденка 9 жовтня.<o:p></o:p></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-31360842329977392562016-01-02T09:06:00.004-08:002016-01-02T09:06:55.677-08:00Копачук Віталій Петрович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOK9AJUsnfKqiqnsFBB47so77xYfXy1_AXCUYcPLQiB2_cjBBADaqlkjd_FcNfYFJQ5IzCBr_vB6L6ZFG2W1lr-oUmLAmakQG16LgtyT3PQlND1wkl2PIQysHhqqk-y-IYcjXWFsdYZU-w/s1600/kopachuk.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOK9AJUsnfKqiqnsFBB47so77xYfXy1_AXCUYcPLQiB2_cjBBADaqlkjd_FcNfYFJQ5IzCBr_vB6L6ZFG2W1lr-oUmLAmakQG16LgtyT3PQlND1wkl2PIQysHhqqk-y-IYcjXWFsdYZU-w/s1600/kopachuk.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
Копачук Віталій Петрович (30
квітня 1979 року, село Новий Вовчинець Глибоцького району - 27 вересня 2015
року поблизу села Михайлівка Луганської області) - солдат, кулеметник 128-ї
гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).<o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Мобілізований у липні 2015 року. Спершу
пройшов 45 днів підготовки на Яворівському полігоні, а згодом служив на
Луганщині. До війни працював різноробочим.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Загинув 27/28 вересня 2015 року в
селі Михайлівка (Луганська область). За попередніми даними, підірвався на міні.<o:p></o:p></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Похований в рідному селі.
Залишилося двоє дітей, 2001-го та 2003-го років народження.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-24848606843600531932016-01-02T09:05:00.003-08:002016-01-02T09:05:35.176-08:00Горбачова Анастасія "Лисиця"<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVB4gWDGaCkXY66-wTkd1nkox8IVE8Z6rJabTlUGfdizANlvzgTgzdZeyUlrwgQR8lVd8gOSX97mdTooeJ_MB6n5eB1TsoKMPjcigEVFORKplNuiY01YUHoL4LF05G88Nr6wXGWTftWqBe/s1600/11855821_919730704751298_1677574766683660893_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVB4gWDGaCkXY66-wTkd1nkox8IVE8Z6rJabTlUGfdizANlvzgTgzdZeyUlrwgQR8lVd8gOSX97mdTooeJ_MB6n5eB1TsoKMPjcigEVFORKplNuiY01YUHoL4LF05G88Nr6wXGWTftWqBe/s320/11855821_919730704751298_1677574766683660893_n.jpg" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Горбачова Анастасія
"Лисиця"(16 березня 1983 року, Чернівці - 8-9 серпня 2015 року,
Маріуполь, Донецька область) - розвідниця, парамедик Добровольчого українського
корпусу "Правий сектор". </div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Анастасія Горбачова народилася в
багатодітній родині. Батько рано помер. Мати віддала сімох дітей в інтернат.
Після закінчення школи Анастасія працювала санітаркою і продавцем на базарі.
Останні кілька років разом зі старшою сестрою Людмилою доглядала тяжкохвору
матір. Вона померла незадовго до війни.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Загинула Настя Горбачова, наша подруга "Ліса".<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Безбашенно смілива розвідниця, яка всю осінь і зиму щодня гуляла по ворожих
мінних полях, як по паркету. Проста і добра душа.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Незважаючи на вроджену хворобу серця, висока й худа Ліса відзначалася
нежіночою витривалістю. З вантажем 25-30 кг спокійно ходила десятки кілометрів.
Вона вміла ХОДИТИ - безцінна і взагалі найголовніша якість фронтового
розвідника. Була спортсменкою, зокрема, займалася біатлоном, завдяки цьому
вміла дуже швидко і влучно стріляти. Однак у снайпери не пішла - через
бурхливий темперамент, стала стрільцем-парамедиком.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Ззаду на касці вона носила лисячий хвіст. Одного разу цей хвіст порятував
кілька життів. Наша розвідгрупа пішла на вихід, а забрати їх звідти мали
армійці з бехою, на яку, крім них, посадили також двох правосєків, одним з яких
була Ліса. Водій бехи наплутав і з'явився у полі зору розвідників не там і не
тоді, як було домовлено. Розвідники, ясна річ, прийняли наших армійців за
"сепарів", і командир групи мало не розніс цю беху з гранатомета. В
останній момент, за долі секунди до пострілу, він побачив у одного з бійців на
касці рудий хвіст...<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Ліса пережила дві контузії. Перша - восени накрило "градами" на
Водяному, друга - взимку під ДАП, під час атаки на нашу базу, коли мене
викинуло вибухом і порвало зв'язки на нозі, їй поламало ребра і вдруге
контузило.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">У Насті була важка доля. Її батько рано помер, багатодітна мати жила у
злиднях і змушена була віддати дітей у інтернат, звідки забирала їх на вихідні.
Ставши дорослою, Настя працювала санітаркою, потім продавцем на ринку, останні
роки ще й доглядала тяжко хвору матір. Незадовго до війни мама померла, Настя
дуже тяжко пережила її смерть. Якби не це, розповідала вона, навряд чи пішла б
воювати.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">На фронті Ліса зустріла своє кохання, створила сім'ю, чекала дитину... На
перших місяцях вагітності ще ходила у розвідку на зайняту супротивником
територію. Вона була безбашенна абсолютно, взагалі нічого не боялася, не дбала
і про власне здоров'я. Не раз казала, що помре молодою і це її не засмучує.
Однак вірила, що переживе війну, не раз мріяла, як ми всі після війни
зустрінемось у будиночку високо в Карпатах, у якому їй дозволяв зупинятися під
час тривалих гірських прогулянок, якщо не помиляюся, колишній тренер...<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">А вийшло так, що не зустрінемось.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Спочивай з миром, сестро.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">На момент смерті жінка перебувала на сьомому місяці вагітності: на війні
"Лисиця" зустріла свою любов - 33-річного мешканця Києва. На перших
місяцях вагітності Горбачова ще служила в ДУК ПС, а останнім часом почала
займатися волонтерством. Разом зі своїм чоловіком "Лисиця" орендувала
невеликий приватний будинок у селищі Рибальське під Маріуполем, де і була
знайдена застреленою.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Спогади, записані журналістами газети "Погляд":<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK"> Один з її побратимів Андрій Тімофєєв,
який полишив викладацьку діяльність і добровольцем подався на Схід, розповідав:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">«Є чимало буковинців на передовій. Ось Ліса (позивий) вже п’ять місяців в
АТО. Молода дівчина родом з Чернівців. Поїхала на передову медиком, але згодом
опинилась у розвідці. Після чергового бою в аеропорту її важко поранило:
контузило, пошматувало осколками. Серце дівчини не витримало та зупинилось.
Проте в Дніпропетровському шпиталі її зуміли врятувати. Там вона зустріла свого
уже нинішнього чоловіка – Шведа, котрий також відходив після зупинки серця та
важкої контузії. Вони закохалися! Це найгарніша пара на фронті. Це люди, котрі
цілуються під обстрілом, разом ідуть у бій і знищують московських загарбників.
Крім цього, дівчина має гарне почуття гумору. Вона раніше збирала фольклор. І
постійні, хоч і специфічні, жарти неабияк піднімали настрій. Прикметною
особливістю дівчини є лисячий хвіст на шоломі. Власне, тому й позивний у неї
Ліса. Він одного разу врятував їй життя. Якось водій БТРа їхав у напрямку нашої
засідки без розпізнавальних знаків, Швед уже навів на них «муху», але випадково
побачив лисячий хвіст. Звісно, водій отримав добрячого прочухана, але всі
залишились живими. Хоча про смерть тут всі говорять. І чернівчанці як медику
доводилось «по шматках» збирати хлопців в аеропорту. Втратили багато друзів».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Наразі відомо, що Анастасія Горбачова зростала у багатодітній сім’ї. Одна з
її рідних сестер – Людмила – проживає із чоловіком Юрієм в селі Горошівці
Заставнівського району Чернівецької області.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Як розповіла «Погляду» Тетяна Кирилюк, секретар сільської ради с.
Горошівці, родина Горбачових відносно нещодавно в їхньому селі, немає і 10 літ.
У придбаній хатині проживала мати Броніслава Горбачова, вона на люди не
виходила, оскільки була паралізованою (померла влітку 2013 року). Із нею жила
Людмила і десь-колись навідувалася у гості Анастасія. Останній раз сельчани
бачили її навесні, коли вона приїжджала у відпустку до сестри.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Ірина Макаровська, керівник відділу волонтерської служби добровольчого
українського корпусу «Правий сектор»: <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Настя Горбачова – це подруга Ліса (у кожного є своє псевдо). Вона приїхала
до нас на батальйон десь у середині осені. Ми домовилися, що краще їй в
госпітальєри піти, тобто у медики. Недовго вона там пробула, на бойові трохи
виїжджала, а потім у розвідку подалася, і з ними уже була постійно. У
розвідроті вона була санінструктором, тобто санітаркою. Хороша дівчинка. Те, що
кажуть, що вона загинула вагітною – це неправда. Деталі загибелі Анастасії
невідомі, зараз триває слідство. Хай там як, вона – боєць, загинула воїном.
Запам’ятала її веселою, високою, рудоволосою дівчиною. Хорошою, доброю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">На базі, де вона жила (під Маріуполем, в Широкіному), у понеділок було
прощання з бійцями, з її друзямии, з салютом військовим. А ввечері у вівторок
її тіло доправили в Чернівці.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Я зараз з військкоматами матиму справу, гадаю, дуже довго. Щоби довести, що
Анастасія Горбачова таки була нашим бійцем, учасником бойових дій, яка тривалий
час провела на Пісках, це під Донецьким аеропортом. Річ у тім, що вона не через
військкомат пішла служити, а в Добровольчий український корпус «Правий сектор»,
а ми, на жаль, досі не маємо статусу офіційного батальйону. Тож необхідно
довести, що вона боєць, бо, по-перше, це матеріальна частина (держава має
виплатити родині кошти), по-друге, це справа принципу. Анастасію мають офіційно
визнати бійцем. Це людина, яка захищадла свою країну, свою землю. Вона ж не
просто так туди пішла і постійно виходила на бойові завдання, завжди була «в
обоймі».<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">І ще, велике-велике дякую усім людям, які нам допомагли зібрати кошти на
транспортування тіла Анастасії Горбачової у Чернівці та влаштування похорону.
Якісь кошти із міськради видали. Нам допомогло усе місто.<o:p></o:p></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-66587604309782675302016-01-02T09:03:00.004-08:002016-01-02T09:03:54.377-08:00Масікевич Василь Євгенович <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaZv4rF9PEeVJzxELC8rd7IY0khEbXCFcTyv3c_Mrh6DJv2QZK4z0Lma12u-R1wcEraUiuQX2j9Heey4aXtxDZtm8XHXXbUmEh5rJEiVMyjOoX4u1kFjtnisGsuadUMOT4NNGQVs3miBpN/s1600/masikevichbig.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhaZv4rF9PEeVJzxELC8rd7IY0khEbXCFcTyv3c_Mrh6DJv2QZK4z0Lma12u-R1wcEraUiuQX2j9Heey4aXtxDZtm8XHXXbUmEh5rJEiVMyjOoX4u1kFjtnisGsuadUMOT4NNGQVs3miBpN/s1600/masikevichbig.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
Масікевич Василь Євгенович (17
вересня 1975 року с. Репужинці, Заставнівський район - 15 серпня 2015 року в
районі міста Попасна, Луганська область) - солдат-вогнеметник у 81- й аеромобільній бригаді.<o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
29 січня 2015 року був призваний
як рядовий в смт. Старичі Яворівського району Львівської області. Після
навчання служив вогнеметником у 81- й аеромобільній бригаді. Військовий загинув 15 серпня на
території Донецької області, в районі Авдіївки-Попасної.<o:p></o:p></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
22 серпня Героя поховали у
рідному селі Репуженці.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-31433194003201737782016-01-02T09:02:00.004-08:002016-01-02T09:02:45.418-08:00Ротар Іван Петрович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioGZjEqc6t5zV5C2cFfhokVSTVA77fZwUZQCj9uLvBU9XYn7CVp6s_9EluTNeZn1HO2hj2aG7PFv4O8s3IGRrCmSBxnV4iKJhbYFmKxsBtfuHzdfOT3jchBD3KIGStmj_ssnF3OozzdqhW/s1600/image_1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="300" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEioGZjEqc6t5zV5C2cFfhokVSTVA77fZwUZQCj9uLvBU9XYn7CVp6s_9EluTNeZn1HO2hj2aG7PFv4O8s3IGRrCmSBxnV4iKJhbYFmKxsBtfuHzdfOT3jchBD3KIGStmj_ssnF3OozzdqhW/s320/image_1.jpg" width="320" /></a>Ротар Іван Петрович (13 січня
1972 року село Коновка Кельменецького району - 26 серпня у секторі «М»,
Донецька область) - сержант протитанкової батареї протитанкового батальйону
40-ї окремої артилерійської бригади.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
14 лютого 2015 року був
мобілізований Кельменецько-Сокирянським об’єднаним військовим
комісаріатом. Після проходження
військових навчань на Рівненському полігоні
передислокований у зону АТО в
Маріуполь на посаду номера гарматної обслуги. Служив у протитанкової батареї протитанкового батальйону
40-ї окремої артилерійської бригади. Військовий загинув 26 серпня у секторі
«М».</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Інформація з сайту Книга пам'яті:
"загинув 26 серпня 2015 р. від смертельного поранення внаслідок обстрілу з
РСЗВ «Град» під селом Прохорівка (Волноваський район) Донецької області".<o:p></o:p></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
28 серпня його поховали у рідному селі Коновка
Кельменецького району. У бійця залишилися батьки, брати і сестри.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-53399025051405562892016-01-02T09:01:00.003-08:002016-01-02T09:01:36.670-08:00Паламарюк Василь Орестович <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjzS4zgABlr3lusXaIiL5GUwAMSjVmBiTt_Xv-jwZ1bJHhaBU8lOIoTyBvIQtbPrEf2qieGPtzEEAixwfW1ior5xWkmN1xsRlZEO-XlOVbwFpbFzk7V2Tdn0g3ftqFHcfj7B3UflX143LZ/s1600/7EEmwSneFc4.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjjzS4zgABlr3lusXaIiL5GUwAMSjVmBiTt_Xv-jwZ1bJHhaBU8lOIoTyBvIQtbPrEf2qieGPtzEEAixwfW1ior5xWkmN1xsRlZEO-XlOVbwFpbFzk7V2Tdn0g3ftqFHcfj7B3UflX143LZ/s1600/7EEmwSneFc4.jpg" /></a>Паламарюк Василь Орестович (25 березня 1981 року у селі Чорногузи
Вижницького району - 22 вересня 2015 року у військовому госпіталі Харкова) -
рядовий Збройних сил України. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Василь Паламарюк народився у
багатодітній родині, де виростало семеро дітей. Василь був найменшим. Після
закінчення Вижницької ЗОШ І- ІІІ ст. ім.Ю.Федьковича служив у лавах Української
Армії міста Кременчука, у прикордонних військах. Про це повідомляється на сайті Вижницької
РДА.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Коли повернувся додому пішов
здобувати професію столяра в училищі Чернівців. Чотири роки працював за цією
спеціальністю у Вижницькій райлікарні, відтак був приватним підприємцем. У
2007-му році одружився.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
4 вересня 2014 року згідно із
Законом України про часткову мобілізацію Василь був призваний на службу до
Збройних сил України. Однак 22 вересня 2015 року у військовому госпіталі
Харкова зупинилося серце воїна, котрий стояв на захисті цілісності і єдності
України у східних областях держави –на Донеччинні.</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Церемонія прощання відбулася у
сільській церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Василя Паламарюка поховали на
сільському кладовищі.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Вдома у героя залишилися батьки, дружина Тетяна та двоє маленьких дітей:
син Володимир та донька Аделіна.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK"><br /></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-9883922585855081292016-01-02T08:58:00.001-08:002016-01-02T08:58:10.281-08:00Запара Геннадій Віталійович <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4NXaYK71kYnsiGuZd1sdY7fSQSGzg9KT6dfZk6WahVnQZu1cezA0tvBgYBsUsbSXxXXfBShTjY3SnotLw2FJ5ubNxSUJ5xioVxzkd4hMAF6Ia2KNI72MqPWgauwS9tX1yNoBOcDb15aEf/s1600/Zapara.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4NXaYK71kYnsiGuZd1sdY7fSQSGzg9KT6dfZk6WahVnQZu1cezA0tvBgYBsUsbSXxXXfBShTjY3SnotLw2FJ5ubNxSUJ5xioVxzkd4hMAF6Ia2KNI72MqPWgauwS9tX1yNoBOcDb15aEf/s320/Zapara.jpg" width="207" /></a>Запара Геннадій Віталійович (24
жовтня 1972 року народження, місто Красний Лиман Донецької області - 18-19
жовтня 2014 року місто Щастя Донецької області)— молодший сержант Збройних сил
України, 24-а окрема механізована бригада.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
У 1991 році одружився та переїхав
на проживання у село Іспас Вижницького району.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
12 червня 2014 року був призваний
служити до лав Збройних Сил України.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">19 жовтня 2014 року загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста
Щастя, певний час вважався зниклим безвісти.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Вдома лишилися батьки, брат, дружина Світлана, дочки Каріна та Кароліна.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений —
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).</span></div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">21 травня 2015 року родині загиблого було вручено орден.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">- Геннадій Запара — мій тато, - розповіла донька героя АТО Каріна. - Він
загинув 19 жовтня під Смілим. БМП підірвалося і 18 квітня ми його похоронили
його. Для мене дуже дорога ця нагорода. Вона підтверджує, що мій тато герой,
воював за Україну. Шкода, що він особисто не отримав цю нагороду. Але нагорода
буде нашою сімейною реліквією.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhdsalVO3J5JnTt1Ki7fpAHbvHteSSlSTrQqbObER29EVBSUOoU1I-oxvjUxCPEJgYgIvDEN9oWALBzQNvHaliWr_WSU2-dJSryxgGxQGSLPdvxC-vazB0MiWB8D1d2Nr2wItCsOjEvOdz/s1600/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B0_%25D0%2593%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25B4%25D1%2596%25D0%25B9_%25D0%2592%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhdsalVO3J5JnTt1Ki7fpAHbvHteSSlSTrQqbObER29EVBSUOoU1I-oxvjUxCPEJgYgIvDEN9oWALBzQNvHaliWr_WSU2-dJSryxgGxQGSLPdvxC-vazB0MiWB8D1d2Nr2wItCsOjEvOdz/s1600/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B0_%25D0%2593%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25B4%25D1%2596%25D0%25B9_%25D0%2592%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25B9%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D1%2587.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK"><br /></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-638980150008880392016-01-02T08:56:00.002-08:002016-01-02T08:56:34.145-08:00Ситніков Вадим Юрійович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFUStM69c0XSA-yhR5PTsA1QTg9yCY-6ODo-QnoLPbdbrhF8VwfvlAD86c21mdDzclGbkHNAqM3pN5O_4kUAs7b172xPc8uduxtb_RyQtCxQhfjmET_XqymZHhPK8VSY2e7m_0rgSxDl5A/s1600/1436951389_11150633_1581171402132374_9006660829790529540_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjFUStM69c0XSA-yhR5PTsA1QTg9yCY-6ODo-QnoLPbdbrhF8VwfvlAD86c21mdDzclGbkHNAqM3pN5O_4kUAs7b172xPc8uduxtb_RyQtCxQhfjmET_XqymZHhPK8VSY2e7m_0rgSxDl5A/s320/1436951389_11150633_1581171402132374_9006660829790529540_n.jpg" width="320" /></a><span lang="UK">С</span>итніков Вадим Юрійович (30 листопада 1970 року, Чернівці - 14 липня
2015 року біля села Болотене Станично-Луганського району Луганської області) -
солдат, військовослужбовець 234-го окремого інженерно-саперного батальйону
«Тиса» (Виноградів) зі складу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Під
час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень поблизу
українсько-російського кордону біля села Болотене (Станично-Луганський район
Луганська область) п'ять військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої
з розтяжкою, всі загинули. Серед них був і Вадим Ситніков.</div>
<a name='more'></a><span lang="UK"><o:p></o:p></span><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">44-річний Вадим Ситніков отримав повістку в лютому цього року, йдеться в
сюжеті ТСН. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Він довго приховував, що проходить комісію. За станом здоров'я він
міг і не піти. Але це був його вибір і його рішення, що там його місце, щоб
захищати мене та доньку", - розповіла дружина загиблого Ірина Ситнікова.
Кілька місяців Вадми проходив навчання в Рівному. Потім у складі роти 128-го
гірсько-піхотного батальйону поїхав на Луганщину на заміну іншому підрозділу.
"Є люди, яких потрібно стимулювати до того, щоб вони захищали Батьківщину.
А є люди, в яких це з молоком матері впитується. Він був одним з тих", -
розповів заступник командира роти Іван Лиско. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Про життєвий шлях Вадима Ситнікова написано в газеті Молодий буковинець: <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Він працював на підприємстві з виготовлення та продажу блоків із
пінопласту, що знаходиться в мікрорайоні Чернівців Садгорі. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут. Грав у театрі
“Ватра”, що діє при Чернівецькому національному університеті імені
Ю.Федьковича. В одній із вистав, присвяченій Тарасові Шевченку, Вадим Ситніков
зіграв роль самого Кобзаря. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">- Пан Вадим приводив до нас свою доньку Наталку, ученицю Чернівецької
гімназії №1, - розповідає засновниця театру “Ватра” Ольга КАЛІНІЧЕНКО. -
Оскільки Наталочка була ще маленькою, він чекав на неї, щоби забрати додому.
Тож сидів на усіх репетиціях. Потім Наталя мені сказала, що її батько колись
грав при студії музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. І що він дуже
би хотів також взяти участь у наших виставах. Я погодилася. І відразу
зрозуміла, що він створений для ролі Тараса Шевченка. Тож у 2012 році він
зіграв Кобзаря.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">За словами Ольги Калініченко, Вадим Ситніков дуже любив вірші Тараса
Шевченка, багато їх знав напам'ять, часто цитував. Серед улюблених- “Кавказ”, -
поема, яку колись на відеокамеру читав вбитий на Майдані Сергій Нігоян
(“Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!”)<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">- Пан Вадим був веселим, жартівливим, його любив увесь колектив нашого
театру, який в основному складався зі студентів, - продовжує Ольга Калініченко.
- Час від часу ми переписувалися з паном Вадимом у соцмережах. Він спочатку був
десь на Закарпатті, а потім його несподівано відправили на Луганщину. Кілька
днів тому Вадим писав мені: “Війна — це страшно. Нікому вона не потрібна”. Він
був справжнім патріотом. Казав, що Батьківщина для нього — понад усе. Здається,
він навіть добровольцем пішов. Писав, що сумує за театром, хоче знову брати
участь у репетиціях. Запитував, як там наша вистава про Шевченка, хто гратиме
роль Кобзаря. Я відповіла, що цю роль тримаю лише для нього...”<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Товариш Вадима зі студентських років, чернівецький журналіст Вадим Пелех,
пригадує: <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">- Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут — це друга освіта Вадима
Ситнікова. Першу він здобував у Чернівцях. Здається, на історичному факультеті
тодішнього ЧДУ. Пригадую, він навчався школі №15 (тепер гімназія №7). Грав у
КВН, любив музику, дописував до студентської газети, яку ми видавали... Дружина
Вадима працює на біологічному факультеті ЧНУ. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Один з останній записів за кількадень до смерті пісня Вадима можна знайти в
мережі Youtube<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">17 липня Вадима Ситнікова поховали на кладовищі на Алеї Слави. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">У нього залишились мати, дружина і неповнолітня донька. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Спогади знайомих і родини, записані кореспондентами Молодого буковинця:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Знав Вадима особисто. Це мій колега, побратим. Це людина, яка була
гідною того, щоб називатись українцем, був патріотом своєї землі, - розповідає
військовослужбовець Іван Клочко. - Ми були мобілізовані під час четвертої хвилі
мобілізації взимку цього року. Перемістились в зону АТО. Там на одному із
завдань трапився цей фатальний випадок, внаслідок чого Вадим загинув.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Про це важко говорити, але є люди, яких потрібно стимулювати, щоб
вони захищали свою Батьківщину. А є люди, в яких є це почуття з молоком матері.
Він був одним з таких. Як кажуть, війна забирає найкращих. Він був саме таким,
найкращим", - додав Іван Клочко.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Це була дуже позитивна, хороша і творча людина. Він завжди
підтримував усіх, хто потребував його допомоги. Його рідні дівчатка - мама,
дружина, донечка - були, мабуть, найвагомішими в його житті. Він завжди
говорив: "Ми з Ірусечкою, ми з Наталочкою...". Вони все робили завжди
разом", - розповіла подруга дружини загиблого пані Любов.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Коли почалися страшні події на Майдані, він дуже переживав за це. Він
казав, що, якщо буде якась надзвичайна подія, і буде потреба в ньому, він, не
задумуючись, піде", - розповіла вона.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"Вадим перебував у зоні АТО два місяці, а загалом був мобілізований
п’ять місяців, - каже дружина загиблого Ірина Ситнікова. - Практично кожного
дня ми спілкувалися. Остання наша розмова була у понеділок ввечері. Він був у
хорошому настрої, жартував... Казав, що все буде добре, залишилося ще небагато,
і він повернеться. А наступного вечора мені повідомили, що він
загинув...".<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK"><br /></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-26845321870658411222016-01-02T08:54:00.002-08:002016-05-08T08:49:59.804-07:00Соловій Микола Іванович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv9HmFICKMNApH9xGflvWByqkKadHXNora6GgvE7apKw6fOCvEudk6J-NStaA0JVwd8KllpZNq55kqmrt-_3bKX0ZMYZoe9Tlih3mlPY_4XjL6LH7DVFCBEejvG11cXhobJUhkQ2AoQx6p/s1600/IMG.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv9HmFICKMNApH9xGflvWByqkKadHXNora6GgvE7apKw6fOCvEudk6J-NStaA0JVwd8KllpZNq55kqmrt-_3bKX0ZMYZoe9Tlih3mlPY_4XjL6LH7DVFCBEejvG11cXhobJUhkQ2AoQx6p/s320/IMG.jpg" width="213" /></a></div>
Соловій Микола Іванович (16
лютого 1975 року, село Юрківці Заставнівського району Чернівецької області - 10
липня 2015 року, поблизу Маріуполя, Донецька область) - солдат, механік-водій
танку 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Загинув
поблизу міста Маріуполь під час перестрілки з ворогом, у ході якої також було
важко поранено п'ятьох бійців.</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Виріс у багатодітній родині.
Проходив строкову службу у танкових військах. Працював у своєму селі на
цегляному заводі різноробом.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Як повідомляє ТРК АСС, Микола
Соловій отримав повістку у січні, і вже у лютому його направили на навчання до
Львова, а потім – до Рівного. Після підготовки чоловік поїхав у зону АТО, а
саме до Маріуполя, у складі 14 окремої механізованої бригади. Там він пробув менше
місяця. Боєць потрапив у засідку і загинув під час обстрілу.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Віктор Дзьомбак, в.о. заступника
обласного комісара по роботі з особовим складом: «Був направлений в склад 14
окремої механізованої бригади, де проходив службу. Особовий склад 14 бригади був
направлений у місце виконання завдань, в Донецьку область, у район Маріуполя.
Під час бойового завдання даний військовослужбовець потрапив в засідку та
загинув, героїчно загинув».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Раїса Дьяконюк, кума загиблого:
«Він дуже хотів служити. Він сказав, хто як не я, мусить захищати нашу країну.
Я взагалі ним гордилась, тому що такий герой наш».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Іван Соловій, батько загиблого:
«Я, послідній раз коли загинув, я в 5 годині ранку з ним говорив. Казав, що
б’ють, казав, чи дочекаю до ранку, чи нє. Це були послідні слова».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
В газеті Молодий буковинець
розповідають проте, як жив Микола.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
-Микола Соловій був із багатодітної родини,
яка складалася із шести дітей: двох хлопців і чотирьох дівчат, - каже сільський
голова Марія СМЕРЕЧАНСЬКА. - Загиблий був п'ятою дитиною. Його батьки працювали
у колгоспі, тепер на пенсії. Сам Микола працював у своєму селі на цегляному
заводі різноробом. Він був вже давно розлученим, мешкав із батьками. Дружина з
двома дітьми (17-річний хлопець та дівчинка) проживає у Чернівцях.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Марія Дмитрівна зауважує, що про
горе попереджувало чимало зловіщих знаків. І переповідає те, що почула від
батьків загиблого:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
“У день загибелі, 10 липня, о
п'ятій ранку Микола телефонував батькові. Казав: “Тату, нас тут так молотять. У
нас стріляють, а ми маємо вичікувати. Нам стріляти заборонено. Я, мабуть, не
виживу”. Батько почав втішати сина, мовляв, не думай про погане, усе буде
добре. Тієї ж ночі тітці Миколи Соловія приснився поганий сон. Матір загиблого
напередодні теж помітила зловіcні знаки: вона рвала на городі малину, коли над
нею у польоті почали чубитися двоє чорних круків”. <o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Поховали Миколу Соловія 15 липня 2015 року в рідному
селі. У нього залишились батьки та двоє дітей, 17-річний син і донька.<o:p></o:p></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-599692012448877142016-01-02T08:53:00.002-08:002016-05-08T07:59:29.816-07:00Тащук Віталій Степанович <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg29vdtJ6YDxwWyhIRPzuHZB6HjjNNJM9DZ_vG91eEaaCLYWYCmbl4KnO8yU6g_TAnjzs7iBHA__9oD16m-KN3K3-1NVuED8p2VuOXnwQseEz9bhbrQh2s4zEazHRCxerQQRN6v2YdJifl6/s1600/tashukbig.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg29vdtJ6YDxwWyhIRPzuHZB6HjjNNJM9DZ_vG91eEaaCLYWYCmbl4KnO8yU6g_TAnjzs7iBHA__9oD16m-KN3K3-1NVuED8p2VuOXnwQseEz9bhbrQh2s4zEazHRCxerQQRN6v2YdJifl6/s1600/tashukbig.jpg" /></a></div>
Тащук Віталій Степанович (6
серпня 1974 року, село Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області
- 11 липня 2015 року, Харків) - військовослужбовець протитанкового
артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Проживав у м. Київ. Призваний за мобілізацією у лютому 2015
року. Під час служби в зоні АТО почав
себе погано почувати, і його одразу відправили до шпиталю міста Артемівськ
(Донецька область), звідти наступної доби - до Харківського шпиталю, де він отримував
медичну допомогу. Але під час транспортування до Києва Віталій помер.</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Останні вісім років проживав у
Києві. У лютому його призвали у Київському міському військкомісаріаті. Потім
проходив навчання в Львівській області. У травні його відправили у зону АТО.
"Лікарі досі не можуть встановити причину смерті. Найвірогідніше -
дизентерія. Раніше на здоров'я не скаржився", йдеться в сюжеті ТСН<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
14 липня 2015 року Віталій Тащук
був похований в рідному селі.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Спогади про загиблого, опубліковані на сайті газети "Вільне
життя":<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">— Ми служили в одній батареї під Солодаром Донецької області, — згадував
заступник командира батареї по роботі з особовим складом, старший лейтенант
І.Жидик. — Віталік був тихим, добрим, щирим, мав багато друзів. Ми —
артилеристи, і в нашій батареї служать хлопці з усіх регіонів. Україна одна —
Україна єдина. Бойовий дух в армії високий, але війна є війна. Дуже прикро
втратити справжнього друга і побратима.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Заступник командира протитанкового артилерійського дивізіону майор
О.Петрук: «Ми прийшли, щоб провести в останню дорогу бойового товариша,
справжнього патріота Віталія Тащука, щоб віддати йому належну шану як захиснику
Вітчизни».<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Рахіля Калинюк, жителька села Стрілецький Кут: «Сумую з усією родиною, з
усією Україною. Бо велика втрата, гинуть українські діти, українські Герої. В
нашому селі це другий герой. Перший — це Василь Шумка, який боровся за волю
України в УПА. Віталій — борець уже в наш час, він поїхав на Схід, щоб боронити
нашу незалежність, захистити рідну маму, рідне село, Україну».<o:p></o:p></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-43290628229511050272016-01-02T08:52:00.002-08:002016-01-02T08:52:36.041-08:00Загребельний Степан Ігорович <div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Загребельний Степан Ігорович (3
березня 1989 року село Коболчин Сокирянський район - 12 червня 2015 року
поблизу Опитного Донецька область) - навідник-оператор розвідувального
відділення взводу розвідки 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої
бригади. Загинув в районі аеропорту Донецька. Військові їхали з села Водяне до
селища Опитне (Ясинуватський район), близько 19:00 їх БТР підірвався на
протитанковій міні. </div>
<a name='more'></a> <o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Після строкової служби в ЗСУ
продовжив служити за контрактом. Останнім часом працював у рідному селі на
різних роботах. Мобілізований 1 березня 2015 року. Після підготовки в центрі
«Десна» був відправлений в зону АТО (за інформацією http://nekropole.info/ ).<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Інформація, фото та відео з сайту
0372<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
17 червня 2015 року селі Коболчин
на Сокирянщині в останню путь провели буковинського героя - 26-річного Степана Загребельного. Хлопець був розвідником. Загинув герой,
виконуючи бойове завдання під Опитним
у Донецькій області 12 червня 2015 року - підірвався на фугасі.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Квіти, вінки, траурна хода,
військовий оркестр і ридання рідних - село
Коболчин прощалося зі своїм героєм.
Мешканці села виходили на дорогу, якою йшов похорон, аби схилити голову перед
бійцем, який захищав рідну землю на
Сході України. Сліз не стримували ні малі, ні старі.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Степан закінчив училище й отримав
фах слюсаря, тракториста. У березні
хлопця призвали в армію. Бойову підготовку він пройшов у навчальному
центрі "Десна" на Чернігівщині. Після цього бійця відправили на фронт у складі 93-ї механізованої бригади.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">„Йому прийшла повістка. Він беззаперечно поїхав захищати нас, дітей і нашу
Україну. Він мріяв дослужити до свого
строку, повернутися додому і виховувати свого сина. Мріяв жити, працювати... Він мені говорив: „Мамо, якщо не
закінчиться війна до завершення мого строку, я обов’язково залишусь до кінця.
Останній раз я розмовляли з ним в неділю, 7 червня, а його дружина розмовляла
зі Степаном за півгодини до його
смерті... Він у мене дуже-дуже хороший був, є і буде”, - розповіла,
плачучи, мати загиблого Ольга
Загребельна.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Провести в останню путь свого підлеглого приїхав командир розвідувального
відділення. Він йшов попереду похоронної
процесії - ніс фотографію Степана.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">"12 червня під час проведення розвідки на „БМП-2” підірвався на
фугасі. У нього був позивний
"Кухар", тому що смачно готував. Він був завжди позитивним,
справжнім солдатом, нічого не боявся, захищав нашу Вітчизну. На жаль, нас
покидають кращі з кращих”, - розповів командир
розвідвідділення Максим.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">У Степана Загребельного залишилися дружина, дев’ятимісячний син, старший
брат і батьки.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Поховали героя у рідному селі
Коболчин на місцевому кладовищі.<o:p></o:p></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-14641487936462253102016-01-02T08:51:00.001-08:002016-01-02T08:51:23.166-08:00Діяконюк Іван Васильович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwf87TXhI9TDIT-ODP7rSOw1CjOo8fGz_31tHCWI_wdWomgsXIJiPWYOaH7aYVm_lDfvF-geCZi4Zf45YBnP8W0JkGYtGoMtefz3PS7ANPa2aG1BlUfIIfFwcKisXNNKzCeKeHm4KkCMKC/s1600/Ivan-Dijakonjuk.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwf87TXhI9TDIT-ODP7rSOw1CjOo8fGz_31tHCWI_wdWomgsXIJiPWYOaH7aYVm_lDfvF-geCZi4Zf45YBnP8W0JkGYtGoMtefz3PS7ANPa2aG1BlUfIIfFwcKisXNNKzCeKeHm4KkCMKC/s1600/Ivan-Dijakonjuk.jpg" /></a>Діяконюк Іван Васильович (9 липня
1973 року село Банилів Вижницького району - 13 липня 2014 року поблизу Орєхово,
Луганська область) - сержант 1-го батальйону 80-ої окремої аеромобільної
бригади, гаубична батарея. Був призваний
8 квітня 2014 року на військову службу по мобілізації
Вижницько-Путильським ОРВК і направлений у в/ч пп В0377. 13 липня 2014 року від
нього був дзвінок додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська. Іван
Діяконюк повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері
того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не
повернуться.</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Інша інформація: 13 липня 2014
року, під час виконання завдань в АТО, в районі населеного пункту Георгіївка,
Лутугинського району Луганської області, в результаті потрапляння снаряду у
вантажівку, що перевозила особовий склад та боєприпаси стався вибух та
загоряння транспорту.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Інформація та світлини з сайту
0372:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Іван - останній боєць з тієї
чевірки, які зникли ще в серпні 2014 року під час боїв за Луганський аеропорт в
районі Лутугино. Пройшли ДНК-експертизи, які підтвердили, що це дійсно Іван
Діяконюк. Разом з Іваном тоді загинув
його односельчанин Олександр Колотило, якого поховали у Банилові у березні 2015 року.<span lang="UK"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">У мирний час Іван Васильович Діяконюк працював вчителем музики у
Банилівській школі. Тому по дорозі до
церкви похоронна процесія зайшла на територію школи, де учні
чекали свого вчителя, ставши на коліна. Лунала трагічна пісня „Гей, пливе кача...”. Школярі та вчителі оплакували свого героя-вчителя,
вигукуючи „Герої не вмирають!”.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (08.09.2014, посмертно).<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK">У нього залишилися дружина та двоє донечок.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span lang="UK"><br /></span></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-41101756741389048892016-01-02T08:49:00.002-08:002016-01-02T08:49:38.714-08:00Боднарюк Олександр Васильович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8fs7OG1ntT2OCqUNIdQUR0ddfELZ2pJxIfec5Ro7j1CUTngtGHrpGKOUV8FpH7Xv3MunB8GKaCb8PcAz_YmYT0EbrulcCKhlF3LFf06MnKWQN8DSYKLSAYkOZ7YrPWTFEwH6uglo6EgTY/s1600/_bodnaruk.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh8fs7OG1ntT2OCqUNIdQUR0ddfELZ2pJxIfec5Ro7j1CUTngtGHrpGKOUV8FpH7Xv3MunB8GKaCb8PcAz_YmYT0EbrulcCKhlF3LFf06MnKWQN8DSYKLSAYkOZ7YrPWTFEwH6uglo6EgTY/s1600/_bodnaruk.jpg" /></a> Боднарюк
Олександр Васильович (14 вересня 1979 року село Пригородок Хотинськго району -
січень 2015 року, аеропорт Донецька) - молодший сержант 80-ї окремої
аеромобільної бригади 3-й батальйон, 9-а рота. Позивний — «бандит». Він вивіз
із поля бою смертельно пораненого земляка, повідомив родичів про його загибель,
а через два дні із ним зник зв'язок. Військового 80-ї львівської аеромобільної
бригади шукали п'ять місяців, після чого його рідним прийшло сповіщення про те,
що його ідентифікували за результатами ДНК-експертизи. Увесь цей час Боднарюк
був у дніпропетровському морзі, як невідомий солдат. І лише в 18 червня 2015
року його змогли поховати у рідному селі Анадоли.</div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Родина з села Пригородок
переїхала до сусіднього села Анадоли. Там Олександр закінчив загальноосвітню
школу. Згодом вступив до Хотинського сільськогосподарського технікуму на
факультет механізації сільського господарства. В 2009 році Олександр та Тетяна
одружилися. У квітні 2010 року народилася їхня донька Анастасія.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
Молодшого сержанта Олександра
Боднарюка мобілізували торік улітку. Після навчання на Яворівському полігоні,
він вирушив у зону АТО. Під час боїв за Донецький аеропорт «кіборг» на БМП
відвозив туди підкріплення, а назад забирав поранених.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-22130941046771066042015-06-25T02:00:00.002-07:002015-06-25T02:00:47.686-07:00Бабух Василь<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<br />
<a name='more'></a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Бабух Василь (1970 року народження, село Вікно, Заставнівський район - 14 травня 2015 року, Яворів, Львівська область) - рядовий 24-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Помер від інфаркту.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">16 травня Василя поховали в рідному селі.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Як повідомляє сайт </span><a href="http://www.0372.ua/news/828501" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">0372.ua</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">, чоловік воював на Сході України. Нещодавно приїхав з фронту, скаржився на біль у грудях. Лікувався у Львівському шпиталі. Повернувшись в частину, через кілька днів сказав, що його пече у грудях. А 11 травня помер, сидячи на ліжку.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Жителі селарозповіли, що Василь пішов на фронт добровольцем ще у серпні минулого року, був поранений. Потім знову повернувся на війну. Разом зі своїми побратимами боронив Україну від російських окупантів.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Василя Бабуха в селі любили і поважали. “Дуже хороший був чоловік...”, - каже зі сльозами на очах односельчанка Марія.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Поховали бійця на кладовищі у селі Вікно. Василь був неодружений, у нього залишилися батьки та сестра.</span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-3282411794146122172015-06-25T01:59:00.004-07:002015-06-25T02:01:13.940-07:00Миханюк Василь Миколайович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiBTkeABXKNkJ7DlHg-zcoPvHyjOLXVb8LTcTH7nb_EuR5rE0C90ZBZ7mk7wshEfHmoDy7YkSsBBXJwX02fhZ7mlKdQl7LrxzjQohje9TeGbo8Dij_-pddTlQF8rz1EoQC518n8U6hxTo/s320/%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjiBTkeABXKNkJ7DlHg-zcoPvHyjOLXVb8LTcTH7nb_EuR5rE0C90ZBZ7mk7wshEfHmoDy7YkSsBBXJwX02fhZ7mlKdQl7LrxzjQohje9TeGbo8Dij_-pddTlQF8rz1EoQC518n8U6hxTo/s320/%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA.jpg" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Миханюк Василь Миколайович (20 січня 1968 року Рідківці Новоселицький район - 5 травня 2015 року поблизу Авдіївки, Донецька область) - сержант 3 роти 1 аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир).</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Василь Миханюк був призваний у січні 2015 року Новоселицьким райвійськкоматом, спочатку пройшов навчання у навчальному центрі, а потім проходив службу у 95-й Житомирській окремій аеромобільній бригаді. Василь загинув 5 травня 2015 року в районі м. Авдіївка Донецької області під час переміщення особового складу на БТРі внаслідок підриву на фугасі. Всього в БТРі було 5 військових, 4 з них - загинули, 1 - вижив, повідомляє сайт </span><a href="http://www.0372.ua/news/822347" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">0372</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">- Після армії він пішов служити в міліцю. Кілька років там прослужив, потім почав трохи бізнесом займатись, - передає слова рідного брата загиблого Григорія </span><a href="http://molbuk.ua/podii-na-pivdennomu-shodi/91202-viyskovogo-z-bukovyny-yakyy-pidirvavsya-na-fugasi-pokhovayut-ciyeyi-nedili-v-ridnomu-seli.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">molbuk.ua</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">. - Інколи їздив на заробітки за кордон. Нас у сім'ї було семеро, п'ять братів і дві сестри. І коли мені було два роки батька не стало. Усіх виховала мама. Так склалось життя, що всі побудували свої сім'ї і пороз'їжджались від неї. А Ваня останні кілька років жив біля мами в селі (Василя Миханюка у сім'ї називали Іваном). Побудував там хату, планував наступного року ще одну поряд будувати. Але не судилося... Вона дуже важко сприйняла цю трагічну звістку. </span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">У загиблого залишилася дружина, 15-річна донька, мати, четверо братів та дві сестри.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">10 травня Героя було поховано в рідному селі Рідківці (фото і відео з сайут 0372.ua)</span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-23660052993209079432015-06-25T01:58:00.000-07:002016-01-02T08:48:11.719-08:00Бузенко Володимир Петрович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyUGHYznYhtbi1XVxwrxnNPqrRf4fv-bv29G1eIs4AsgJMAHjqdjM8z-s4JgvQQzVgszEusecKhbQTGQPhWxkYTYm0x_A1BI6WqCsV2ZQpSKN_0iptu98RLdqFOXXjNf9oRxg8QL-6RsM/s320/buzenko1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjyUGHYznYhtbi1XVxwrxnNPqrRf4fv-bv29G1eIs4AsgJMAHjqdjM8z-s4JgvQQzVgszEusecKhbQTGQPhWxkYTYm0x_A1BI6WqCsV2ZQpSKN_0iptu98RLdqFOXXjNf9oRxg8QL-6RsM/s320/buzenko1.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="text-align: start;">Бузенко Володимир Петрович (1988 р.н., село Великий Кучурів, Сторожинецький район - 19 січня 2015 року, Донецький аеропорт) - "кіборг", служив у складі 80-ї бригади, 3-й батальйон,7-ма рота. Позивний - «Італьянець». Останній раз виходив на зв'язок з нового терміналу Донецького аеропорту 19 січня 2015 року о 14:00. Обвал стіни стався того ж дня. Більше трьох місяців тривали експертизи.</span></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
З розмов з його військовими
товаришами, Володя напередодні 19 січня під час захисту Донецького аеропорту
був поранений у ногу, виніс свого бойового командира на безпечну відстань, а
сам повернувся назад виконувати завдання, - розповідає заступник Чернівецького
обласного комісара по роботі з особовим складом Валерій МОВЧАНЮК. - Потім він
був поранений у другу ногу і далі продовжував виконувати завдання. 20 січня був
масований наступ сепаратистів на Донецький аеропорт, було підірвано будівлю, де
тримали оборону і після того не було жодних зв’язків ні з Володею, ні з іншими
військовослужбовцями. Тривалий час він вважався пропалим безвісти. Потім
знайшли тіло кіборга і результати ДНК підтвердили, що це Володимир Бузенко.
Родичі хотіли вірити, що це не їхній син і довгий час не зважувалися на
похорон. Особливо був проти батько. Та нещодавно серце батька, Петра Бузенка,
не витримало туги за сином, і він помер від раптового нападу. Тож тепер,
поховавши чоловіка, мама Володимира зважилася на похорон сина.<o:p></o:p></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: helvetica, arial, 'lucida grande', sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><span style="font-size: 14px; line-height: 19.3199996948242px;"><br /></span></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: helvetica, arial, 'lucida grande', sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><span style="font-size: 14px; line-height: 19.3199996948242px;">Інформація буде оноволюватись. </span></span><br />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: helvetica, arial, 'lucida grande', sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><span style="font-size: 14px; line-height: 19.3199996948242px;"><br /></span></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: helvetica, arial, 'lucida grande', sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><span style="font-size: 14px; line-height: 19.3199996948242px;">Наразі триває експертиза ДНК батька Володимира, повідомляє портал 0372. Тіло Героя знаходиться в одному з Дніпропетровських моргів. На Буковину Володимира привезуть лише тоді, коли будуть готові результати експертизи ДНК батька.</span></span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-14975280406946884252015-06-25T01:57:00.000-07:002015-06-25T02:01:28.964-07:00Албулеса Олексій<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGld5kdduT2tjztkKXWh8BVoIQXTLnTm4FYFmKFI7In352Ot1rkXDFexaWRkNoAFJNVkENj9LV_X6XYjoFZIV_SIBPKelHbDyb2Zucb26huMGKaF6Su-JaRyxUA1GMoYur3IoQ7IPlFj4/s320/%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGld5kdduT2tjztkKXWh8BVoIQXTLnTm4FYFmKFI7In352Ot1rkXDFexaWRkNoAFJNVkENj9LV_X6XYjoFZIV_SIBPKelHbDyb2Zucb26huMGKaF6Su-JaRyxUA1GMoYur3IoQ7IPlFj4/s320/%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B0.jpg" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Албулеса Олексій (1973 (1970?) року народження, село Маршинці Новоселицький район - 25 квітня 2015 року, Львівський військовий шпиталь) - замкомвзоду. Оперативне командування «Захід» </span><a href="http://archive.molbuk.ua/nomer/86-zagadkova-smert-viyskovogo.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">оприлюднило</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"> причину смерті військовослужбовця.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">За його інформацією, Олексій Албулеса, 1970 року народження, був госпіталізований 23 березня, тобто через п’ять днів після прибуття на полігон. Військовослужбовець прибув до лікарні з діагнозом: бронхіальна астма, інфекційно-алергічна форма, персистуючий перебіг важкого ступеня, фаза загострення.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Того ж дня з Рівненського військового госпіталю військового перевели у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у Львові.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">25 квітня 2015 року там була зафіксована смерть буковинця. Причина смерті: рецидивуюча недостатність лівого шлуночка, набряк легенів, тромбоемболія легеневої артерії.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">За фактом смерті призначено спеціальне розслідування.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Як </span><a href="http://archive.molbuk.ua/nomer/86-zagadkova-smert-viyskovogo.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">повідомляє</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"> Молодий буковинець, брат Олексія каже, що той до останнього не зізнавався рідним, що погано почувається, а розповів про хворобу вже перед самою смертю. Рідні розповідають, що в Олексія була бронхіальна астма.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Підтверджують інформацію про астму й у військовому комісаріаті. Там кажуть, що цю хворобу виявити складно, якщо людина сама про неї не заявить.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">– Я нещодавно говорив із головою Новоселицької військово-лікарської комісії. Він сказав, що пам’ятає цього чоловіка, – говорить обласний військовий комісар Віталій Чурай. – При проходженні медичної комісії скарг на стан здоров’я той не заявляв. У нього була можливість не призиватись, бо мав двох хворих дітей. Та він сам захотів служити. Кажуть, що в нього була астма. Цю хворобу лікареві важко виявити, якщо хворий сам про неї не скаже. А чоловік не говорив, що хворіє. Тому можемо припустити, що він був мобілізований уже з хворобою.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Начальник відділу забезпечення Новоселицького районного військового комісаріату Валентин Безрядін, який їхав за тілом Олексія до Львова, теж каже, що у свідоцтві про вказана смерть причина смерті: двостороннє запалення легенів. Однак остаточний висновок щодо причини смерті буде після проведення судово-медичної експертизи.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Головний лікар Новоселицької районної лікарні Валерій Калараш розповів, що чоловік був здоровим і продемонстрував нам медичну карту Олексія, в якій є тільки один запис - про укушені рвані рани ока, коли його покусав пес у 2004 році.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Голова лікарсько-військової комісії Новоселицького районного військкомату Василь Сухораб повідомив, що відповідно до наказу, Олексій був оглянутий всіма лікарями і був визнаний лікасько-військовою комісією придатним до служби, причому без обмежень. Також він розповів, що Олексій сам хотів йти до війська. Про це повідомляє сайт </span><a href="http://www.0372.ua/news/812218" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">0372.ua.</a><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Олексій Албулеса в 1987 у віці 14 років став чемпіоном України по дзю-до та майстром спорту, проходив строкову службу в ВДВ. Мобілізований 17 березня 2015 року та якраз закінчував підготовку на полігоні в Рівному в якості замкомвзводу.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">У загиблого залишилось двоє дітей.</span><br />
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">
28 квітня Олексія Албулесу поховали в рідному селі (фото і відео з сайту <a href="http://www.0372.ua/news/812218" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">0372.ua</a>)</div>
<div>
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-58509909157962371492015-06-25T01:47:00.001-07:002015-06-25T02:01:49.967-07:00Колотило Олександр Ілліч<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLVMz7UVVjF5OR40vHP7giEp-8rFu5s6YzvV9Lz2z0zVnNU4GVOlwsvGY3H87MzKdiZBYWyaXRFC6NJLvG8hJAMWfzI3HscMKvLPgT5CUdXJo0KKoIdNaxOQgajkQBAj2XSKEDmfF4LVY/s1600/kolotilobig.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjLVMz7UVVjF5OR40vHP7giEp-8rFu5s6YzvV9Lz2z0zVnNU4GVOlwsvGY3H87MzKdiZBYWyaXRFC6NJLvG8hJAMWfzI3HscMKvLPgT5CUdXJo0KKoIdNaxOQgajkQBAj2XSKEDmfF4LVY/s1600/kolotilobig.jpg" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Колотило Олександр Ілліч (27 лютого 1979 р., с. Банилів, Чернівецька область - орієнтовно 14 липня 2014 р., м. Лутугине, Луганська область) - старший сержант 2-ї гаубичної батареї 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України. 13 липня 2014-го від нього був </span><a href="http://poshuk.dndz.com.ua/2014/09/09/%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%BE-%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%87/" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">дзвінок</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"> додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська, повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не повернуться. Є певні дані, що автомобіль з військовими горів, але був час урятуватися. Вважався зниклим безвісти. 24 березня 2015 року на </span><a href="http://oda.cv.ua/news/oleksandr-fishchuk-vislovlyuyu-shchiri-spivchuttya-blizkim-ta-ridnim-oleksandra-kolotila-zagibl" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">сайті </a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Чернівецької ОДА розміщена інформація про те, що Олександра Колотила визнано загиблим.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — </span><a href="http://www.president.gov.ua/documents/18048.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">нагороджений </a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Олександра Колотила поховали на сільському кладовищі 28 березня 2015 року. Того дня вказаний орден було вручено дружині загиблого Героя Олесі.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">У Олександра залишилась дружина і двоє дочок 2003 та 2006 року народження.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Під час похорону місцеві мешканці на колінах проводжали Героя в останню путь</span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://vnrda.org.ua/images/sampledata/gallery/Kolotylo/DSCN6077.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="http://vnrda.org.ua/images/sampledata/gallery/Kolotylo/DSCN6077.JPG" height="200" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">.</span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">Спогади (з</span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;"> </span><a href="http://vnrda.org.ua/index.php/component/content/article/2-uncategorised/3507-u-banylovi-proshchalysia-z-oleksandrom-kolotylo-iakyi-zahynuv-v-zoni-ato-foto" style="color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify; text-decoration: none;" target="_blank">сайту </a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">Вижнцької РДА)</span><br />
<div class="separator" style="background-color: #141414; clear: both; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div class="separator" style="background-color: #141414; clear: both; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
"Олександр Колотило один з перших, хто пішов на Схід обороняти нашу державу від ворога. Відтак пройшов довгий шлях в зоні АТО визволяючи Красний Лиман, Слов’янськ, Сіверськ та інші населені пункти. Олександр загинув під Луганськом. Ідентифікувати тіло вояка змогли не відразу. Рідні Олександра розшукували його, а потім чекали на результати ДНК-експертизи. Лише зараз вони врешті змогли поховати бійця на батьківщині. У вояка залишилася дружина та двоє доньок. Рідні, близькі, знайомі згадують Олександра як турботливого батька, люблячого сина та хорошого брата, надзвичайно скромного та водночас відважного молодого чоловіка, котрий не задумуючись став на захист України заради щасливого майбутнього своїх дітей та всіх нас."</div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><br /></span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-9611986986492676462015-06-25T01:45:00.003-07:002015-06-25T02:01:57.357-07:00Буравчиков Олексій Юрійович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7AzPIZs3_mtrE85QsvHLEzTX71hl9qNpGBAjjIkiZHeEK-Ban5IlfIAregew4RYCpIo5e0Huqa7OEs9kpjpH_HLE38AkyOPXxg5vmtYFk1iOnSg9Z5jqqi-YL-Pog1fztfwFnPcxrjHg/s1600/%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7AzPIZs3_mtrE85QsvHLEzTX71hl9qNpGBAjjIkiZHeEK-Ban5IlfIAregew4RYCpIo5e0Huqa7OEs9kpjpH_HLE38AkyOPXxg5vmtYFk1iOnSg9Z5jqqi-YL-Pog1fztfwFnPcxrjHg/s1600/%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2.jpg" width="320" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Олексій Юрійович Буравчиков (25 травня 1975 року, місто Чернівці - 29 серпня 2014 року, Іловайськ, Донецька область) - командир міномета у батальйоні спеціального призначення «Донбас». Загинув 29 серпня під </span><a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">Іловайськом</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<a href="http://city.cv.ua/portal/4/geroyi-ne-vmyrayut-3-65248.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">Вчився </a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Олексій в ЗОШ №1, вищу освіту здобув у Буковинській державній фінансовій академії, служив у Збройних Силах України, працював на фабриці «Візерунок».</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Олексій Буравчиков у липні минулого року добровольцем пішов захищати Україну. 29 серпня разом з іншими бійцями батальйону "Донбас" потрапив в </span><a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">Іловайський котел</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">. Протягом цього часу батьки розшукували сина, проходили ряд експертиз.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Залишились батьки та сестра.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Поховали Героя 21 лютого 2015 року в Чернівцях на Центральному кладовищі на Алеї Слави.</span><br />
<br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Друзі згадують про Олексія як про дуже чуйну та добру людину.</span><br />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">.</span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKWDmReLwsfFvO-dtTVvrNve__kZww-nwykih4MRIM7Eyid5-OoZngvvDSzL1r2SMJEuXLHA29vxsZ602O6n2_ON8rcTGMuWU8PPdjjCxpXU_V2U_ZBRgR-8mExDNmVd8XEwLDmy4yFBo/s1600/16829_792997510768651_7745714541952134317_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKWDmReLwsfFvO-dtTVvrNve__kZww-nwykih4MRIM7Eyid5-OoZngvvDSzL1r2SMJEuXLHA29vxsZ602O6n2_ON8rcTGMuWU8PPdjjCxpXU_V2U_ZBRgR-8mExDNmVd8XEwLDmy4yFBo/s1600/16829_792997510768651_7745714541952134317_n.jpg" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkdohrJfBwvMXJaynXY9p6e_C_jVBdw9oFGNgyG3oMBjkKV4FaC_9ULsdQNqF_lU2S1FmlHO6CSC6dONUvY6n6KyXN9_GqMtLGh9oetETb0Ap4TQuJQjZyK8vTqpdvHqlMTBjRQIxINZ0/s1600/10615524_792997507435318_5326106741895864907_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhkdohrJfBwvMXJaynXY9p6e_C_jVBdw9oFGNgyG3oMBjkKV4FaC_9ULsdQNqF_lU2S1FmlHO6CSC6dONUvY6n6KyXN9_GqMtLGh9oetETb0Ap4TQuJQjZyK8vTqpdvHqlMTBjRQIxINZ0/s1600/10615524_792997507435318_5326106741895864907_n.jpg" width="320" /></a></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIfS73_oVTsho496QWKkvmkLFoAMVTUJKigyTWEmDibBn1v4-qUMeQyfx9iv_LWT2SQ8JGxTG9ROcFIIWL9NcWTvAEI9V9ecR2J96dhfgk3J_sgMMSS-fbvsn7OWa63OojfSlnzhzZJDg/s1600/10991451_792997487435320_2586688295328572944_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhIfS73_oVTsho496QWKkvmkLFoAMVTUJKigyTWEmDibBn1v4-qUMeQyfx9iv_LWT2SQ8JGxTG9ROcFIIWL9NcWTvAEI9V9ecR2J96dhfgk3J_sgMMSS-fbvsn7OWa63OojfSlnzhzZJDg/s1600/10991451_792997487435320_2586688295328572944_n.jpg" width="320" /></a></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwKB6tktY7Go8AZOetvdfBv1DCNspwJNcdSYYlmewUSrmMsy5IXsEST-piG0m_Mf2vFU92zpOXFafVHJ_H6v1ui7shfVlz5TvMwihcoZA-DhQnQWYT0ia1gEV-Zhm3AaWyihbetxP1e8Y/s1600/10993448_792997497435319_6994859232957510947_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgwKB6tktY7Go8AZOetvdfBv1DCNspwJNcdSYYlmewUSrmMsy5IXsEST-piG0m_Mf2vFU92zpOXFafVHJ_H6v1ui7shfVlz5TvMwihcoZA-DhQnQWYT0ia1gEV-Zhm3AaWyihbetxP1e8Y/s1600/10993448_792997497435319_6994859232957510947_n.jpg" width="239" /></a></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif;"><br /></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif;"><br /></span></div>
<br />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"><br /></span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-57771264536192671862015-06-25T01:33:00.000-07:002015-06-25T01:33:07.738-07:00Кушнір Юрій Іванович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxhX0YIe-x4XnGIKS1pv62d-BtuA9z4mseaVQ7VKIwGUPeEXq93sFA7GaXJ9JvlabELU8iw-PVmuCoecDiJaNgRwawLEWK3KQ1lnKBXJXZXyca2wmqi1xCLb962fo2DuGoe0flMzg-fcA/s1600/%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%80.jpeg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxhX0YIe-x4XnGIKS1pv62d-BtuA9z4mseaVQ7VKIwGUPeEXq93sFA7GaXJ9JvlabELU8iw-PVmuCoecDiJaNgRwawLEWK3KQ1lnKBXJXZXyca2wmqi1xCLb962fo2DuGoe0flMzg-fcA/s1600/%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%BD%D1%96%D1%80.jpeg" height="240" width="320" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Юрій Іванович Кушнір (1978 року народження село Каплівка Хотинського району - 19 січня 2015 року, Донецьк) - солдат десантник 80-ої аеромобільної бригади. Був в рейдовій штурмовій роті. В ніч на 19 січня під час боїв за Донецький аеропорт був важко поранений. Був евакуйований, однак врятувати життя бійцю не вдалось.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Залишилася дружина та 10-річна донька.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">23 січня 2015 року Юрія Кушніра поховали на сільському кладовищі в селі Каплівка Хотинського району.</span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-28031831288028512822015-06-25T01:31:00.003-07:002015-06-25T01:31:32.769-07:00Шлюсар Роман Дмитрович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixUGwYJxBC0_B6D0oAcB3AXzkOyfXMygn_Hq23MWTqw8LvHhltxzEqQMqnb5haTk6v-ZJ2h90wcn8OKSoN0WjAh2f8XqLC4geWA4vBFsoH5_wpm-Zt7l3oyYPIgKOILKWap_PRbR8Yqsg/s1600/1418992958_z_8f07f946.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEixUGwYJxBC0_B6D0oAcB3AXzkOyfXMygn_Hq23MWTqw8LvHhltxzEqQMqnb5haTk6v-ZJ2h90wcn8OKSoN0WjAh2f8XqLC4geWA4vBFsoH5_wpm-Zt7l3oyYPIgKOILKWap_PRbR8Yqsg/s1600/1418992958_z_8f07f946.jpg" height="292" width="320" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">Роман Дмитрович Шлюсар (12 вересня 1983 р., Чернівці - 18 грудня 2014 р., Лисичанськ Луганська область) - волонтер, який віз допомогу військовим, і в ніч на 19 грудня 2014 року підірвався на гранаті. </span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;"><br /></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"></span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">Відомо, що за <a href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1001935013153572&set=a.522050494475362.134244.100000112470161&type=1&theater" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">день </a>до трагедії він завантажував разом з волонтерами бус для відправки гуманітарного вантажу на Схід. </span><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"> Він залишився ночувати з 80-ю аеромобільною бригадою під Лисичанськом, що на Луганщині. Уночі вийшов на блокпост і підірвався на гранаті.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">Роман Шлюсар </span><a href="http://molbuk.ua/chernovtsy_news/83510-pid-luganskom-na-granati-pidirvavsya-volonter-z-bukovyny.html" style="background-color: #141414; color: #444444; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-decoration: none;" target="_blank">закінчив</a><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;"> у Чернівцях школу №27, навчався в Львівській політехниці.</span><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px;">У Романа залишилась дружина і двоє діток.</span></div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-11673175560248001152015-06-25T01:30:00.000-07:002015-06-25T01:30:09.112-07:00Альошин Андрій Володимирович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6tT9kG_mFL8kDz3Uh6hvHCGn0uhAsW7Vggq9mtgMs16BiiWzvBZGiCEm1KtIjd339dZo3aadzMJvLmIS1StETFTGCMZoda0oYGu3TQfInnzVqguubEjODtki0nJBU2EDQE73BwWV8jsQ/s1600/%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BD.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6tT9kG_mFL8kDz3Uh6hvHCGn0uhAsW7Vggq9mtgMs16BiiWzvBZGiCEm1KtIjd339dZo3aadzMJvLmIS1StETFTGCMZoda0oYGu3TQfInnzVqguubEjODtki0nJBU2EDQE73BwWV8jsQ/s1600/%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BD.jpg" height="320" width="167" /></a></div>
<a name='more'></a><br />
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Андрій Володимирович Альошин (11 липня 1978 р.н., Чернівці - (13) 14 липня 2014 року, Луганська область) - старший сержант 1-го батальйону 2-ї гаубичної батареї 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно), указ Президента №708/2014 від 8 вересня 2014 року.</div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Загинув (13) 14 липня 2014 року в бою під Луганськом. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї (<a href="http://bukinfo.com.ua/show/news?lid=52690" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">Градів)</a>. На місці бою залишились сильно обгорілі тіла, які через кілька діб було доставлено до луганського моргу.</div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Андрія Альошина було призвано ще в першу хвилю мобілізації. Вже в червня 2014 року він відбував службу в зоні АТО, незважаючи на поганий стан <a href="https://www.youtube.com/watch?v=5STNFbhLIKo&list=UUvpTuJQDsjFLpzT_0l2VDQg" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">здоров'я</a>. </div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
- Андрій був справжнім патріотом. Як тільки йому прийшла повістка, він одразу ж пішов у військомат, - <a href="http://molbuk.ua/podii-na-pivdennomu-shodi/81785-u-chernivcyakh-pokhoronyly-viyskovogo-andriya-aloshyna-foto.html" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">говорить </a>товариш загиблого Ярослав Березовський. - Про нього можу сказати лише хороше. Із усіх моїх знайомих Андрій був найщирішою людиною. Завжди людям говорив те, що про них думає. За це його поважали і любили.</div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
- Безглуздо він загинув. Їхню колону послали через ворожу територію на підкріплення оборони луганського аеропорту. Без жодного прикриття. Вони стали зручною мішенню для ворога. Цю колону просто розстріляли з "Градів". Чому наше військове керівництво не могло це передбачити?, - додав Ярослав.</div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Родичі <a href="http://vidido.ua/index.php/pogliad/article/chetvero_viis_kovih_z_chernivec_koi_oblasti_znikli_v_zoni_ato/" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">розшукували </a>зниклих десантників з липня 2014 року, а 18 серпня зареєстрований на сайті «Пошук». </div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Андрія Альошина поховали на Алеї Слави на Годилівському кладовищі в Чернівцях. </div>
<div>
<br /></div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-5321747863435183938.post-19284286361470201232015-06-25T01:28:00.000-07:002015-06-25T01:28:13.491-07:00Вербицький Олексій Романович<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUgegqfKK38WjdwCVSFRowC_2vkMVPx_NeayluHrjZCaRDzoa7-etdQopCPsfEQn4D01CAyUIY0vjXZUDqjATu295GMELDe7a4r4eI49HhGYs5MZfbwy1nSDZ8NChpI7l3u1McDfUU_MI/s1600/%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUgegqfKK38WjdwCVSFRowC_2vkMVPx_NeayluHrjZCaRDzoa7-etdQopCPsfEQn4D01CAyUIY0vjXZUDqjATu295GMELDe7a4r4eI49HhGYs5MZfbwy1nSDZ8NChpI7l3u1McDfUU_MI/s1600/%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg" height="320" width="188" /></a></div>
<a name='more'></a><div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Олексій Романович Вербицький (нар. 1967 року - 1 листопада 2014 року, Запорізька область) - молодший сержант 8-го батальйону територіальної оборони Збройних сил України. </div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Олексій Вербицький <a href="http://bukinfo.com.ua/show/news?lid=52376" style="color: #444444; text-decoration: none;" target="_blank">був </a>добровольцем (призваний Чернівецьким МВК 20 червня 2014 року) і загинув у ДТП в Запорізькій області, де нині дислокується чернівецький батальйон. Олексій довгий час працював у Обласному центрі реабілітації дітей водієм, а коли розпочались воєнні дії на сході, він почав перевозити допомогу чернівецькому батальйону.<br /><br />Деталі смерті (уточнюються): <span style="text-indent: 35.4pt;">01.11.2014 р. приблизно о 14:00-14:10 год. під час слідування по маршруту із с. Миронівка – </span><span style="text-indent: 35.4pt;">смт</span><span style="text-indent: 35.4pt;">. Приазовське Приазовського району Запорізької області автомобіль марки УАЗ через несправність </span><span style="text-indent: 47.2000007629395px;">перекинувся та вилетів з проїзної частини. В</span><span style="text-indent: 35.4pt;">одій транспортного засобу мол. сержант Вербицький О.Р. під час перекидання вилетів з автомобіля через лобове скло і його придавило автомобілем. У результаті отриманих пошкоджень військовослужбовець помер.</span><br /><div class="MsoNormal" style="text-indent: 35.4pt;">
<span lang="UK" style="font-size: 14pt;"><o:p></o:p></span></div>
</div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
Загиблого у зоні АТО військового поховали на Годилівському кладовищі.<br /><br />У Олексія Вербицького в Чернівцях залишились дружина Галина та донька Альона. </div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="background-color: #141414; color: white; font-family: Arial, Tahoma, Helvetica, FreeSans, sans-serif; font-size: 13px; line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">
<span style="line-height: 18.2000007629395px;">Спогади дружини Галини Вербицької</span><br style="line-height: 18.2000007629395px;" /><br style="line-height: 18.2000007629395px;" /><blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
<b>Людина-душа</b> </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
<b>Олексій Вербицький. Росіянин, який віддав життя за Україну</b> </blockquote>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4USkep_OSn2oECoue9JIxBZGS7Qq32IBG1ILpkt6fgui0LoCjMp2r6-iovnT51RCZG74RBnjlSvawPxlF8UzU6q75PJNAiCGgCrALrzyMiorulJHfn3acY-fyB7RBy_CyY4MUX3TVuk4/s1600/BRD0XNnWWv4.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4USkep_OSn2oECoue9JIxBZGS7Qq32IBG1ILpkt6fgui0LoCjMp2r6-iovnT51RCZG74RBnjlSvawPxlF8UzU6q75PJNAiCGgCrALrzyMiorulJHfn3acY-fyB7RBy_CyY4MUX3TVuk4/s1600/BRD0XNnWWv4.jpg" height="320" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">«Ми не могли його зупинити на півдорозі. Він дуже хотів туди. Він казав, що тут встигне ще багато зробити, а там він зараз потрібен», пригадує події минулої весни дружина Олексія Вербицього Галина. Саме в березні 2014 року Олексій вирішив піти захищати Батьківщину. Росіянин за національністю, він був щирим Українцем з великої літери. </span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEim624GKt2WLpmtCdXLLk_BYk3X_2WTs5CWK827XZAwQyNSqT6wPH0VyU8Kh7_RI73HpslVQzQ5LWS83lKjOYNUcZvu_-bouOOmcDzcXFMWBdvgXCm9Uy9UkMPkZvtrxAKbfyb4N5JN-hE/s1600/ZKkHPJYAHEQ.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEim624GKt2WLpmtCdXLLk_BYk3X_2WTs5CWK827XZAwQyNSqT6wPH0VyU8Kh7_RI73HpslVQzQ5LWS83lKjOYNUcZvu_-bouOOmcDzcXFMWBdvgXCm9Uy9UkMPkZvtrxAKbfyb4N5JN-hE/s1600/ZKkHPJYAHEQ.jpg" height="320" width="191" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;">Олексій Вербицький народився в Росії (Рибинськ, Ярославська область) в родині військового. Тато був українцем, а мати – росіянкою. Вихованням маленького Олексійка до школи займалась бабуся, яка заклала фундамент в особистісного розвитку, цінностей та пріоритетів. Навчався в школі в Рибинську, потім в Климу (Московська область), а закінчував вже на Камчатці. Олексій жив у військових містечках, знав військову специфіку, життя. Він дуже хотів служити. Після закінчення школи вступив до Петропавловськ-Камчатського морехідного училища. А коли тато пішов у відставку, вся родина переїхала в Чернівці, де було надано квартиру. Батьки завжди хотіли, щоб Олексій був військовим. </span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPJOrBN_Ja8rCh65BqlNAdYy0Z5cJu1WKu_4UYUnys5esC_VVE0q58CXtZtgpdsSmoLOJNfVqdV5BBXrRtbBR-x5cVB-3UHgKRG7_EFY8RGH_pEXXBQld34ajIJPhZ4W5JJJLbR7x9vR4/s1600/DSDXw3WqGYk.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPJOrBN_Ja8rCh65BqlNAdYy0Z5cJu1WKu_4UYUnys5esC_VVE0q58CXtZtgpdsSmoLOJNfVqdV5BBXrRtbBR-x5cVB-3UHgKRG7_EFY8RGH_pEXXBQld34ajIJPhZ4W5JJJLbR7x9vR4/s1600/DSDXw3WqGYk.jpg" height="320" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Але задля того, аби бути біля сім’ї, він не пішов служити, сказавши дружині Галині: «Якщо я стану військовим, то ми ніколи не будемо разом». Його слова, сказані ще в перший рік знайомства з коханою, 28 років тому, стали пророчими. Він таки став військовим, але його більше немає з родиною. </blockquote>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br style="line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;" /></div>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Сім’я Вербицьких жила душа в душу. Все разом, поруч, пліч-о-пліч. Народження донечки було найбільшим щастям, батько її обожнював. Тепер, пригадуючи найпотаємніші бажання коханого чоловіка, Галина каже, що Олексій найбільше мріяв про те, щоб видати Альонку заміж і виховувати онучку. </blockquote>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd4gfD5hmMIw1gdEok0t5gtujbUgUUyoOFgKQpSByAjtDtuQ6aXYGaNsaHfZOcbbBn2PvM8iUu3JD2MVa5l-T3380JkIvA7VJi2iU0zZEpvcQVwtNrwHHOb4rLgG7qRyjKnsJKGS-5zhk/s1600/DSC06810.JPG" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd4gfD5hmMIw1gdEok0t5gtujbUgUUyoOFgKQpSByAjtDtuQ6aXYGaNsaHfZOcbbBn2PvM8iUu3JD2MVa5l-T3380JkIvA7VJi2iU0zZEpvcQVwtNrwHHOb4rLgG7qRyjKnsJKGS-5zhk/s1600/DSC06810.JPG" height="233" width="320" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="line-height: 18.2000007629395px;">Олексій все життя працював водієм. А останні сім років – в Центрі реабілітації дітей. Працював там з заснування цього Центру і став незамінним працівником, якого поважав та до якого прислухався колектив. Всім допомагав, був вірним та відданим другом, порадником. Про нього казали, що він «золотий чоловік», «він може все». Допомагав родинам хворих діток, які лікувались в Центрі. І якщо зараз зайти в Центр, то там багато чого зроблено його руками. «Це така людина-душа, яка завжди зрозуміє, допоможе, розрадить, порадить», - згадують рідні. </span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEix7jbe8inqFlzPgRKhIN0lR0xUsbhXEOj9cPgRX9WQaDhucwXQEyTqATyKXBk3pbFjGVPGXWbXzHY8DspGA9cJDJH9YHYt_H11ftOg2WTGRSuhGUZEyQS6VlwBLlCC03SW37KYWM5NY6Y/s1600/gsSaN_9rQrg.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEix7jbe8inqFlzPgRKhIN0lR0xUsbhXEOj9cPgRX9WQaDhucwXQEyTqATyKXBk3pbFjGVPGXWbXzHY8DspGA9cJDJH9YHYt_H11ftOg2WTGRSuhGUZEyQS6VlwBLlCC03SW37KYWM5NY6Y/s1600/gsSaN_9rQrg.jpg" height="320" width="238" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<span style="line-height: 18.2000007629395px;">Для нього не була порожнім словом слово «справедливість», він терпіти не міг, коли хтось хотів когось надурити чи виживати за рахунок когось. Все по совісті. </span><br style="line-height: 18.2000007629395px;" /><span style="line-height: 18.2000007629395px;">Останні два роки він почав активно займатись спортом, в тому числі парашутним. За цей час здійснив 10 стрибків з парашутом. Долучав до спорту племінника Ромчика, з яким був дуже дружнім і сприймав його як сина. Наразі Роман спецпризначенець і вже з березня 2014 року в гарячих точках Сходу та Півдня України.</span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiM4Ix6ZQkPzcRYBKDq0uF8dybqLNQF5fDbfpUX22IV8ae4vnsUmlxiMBg_KO__k8n61HZnlkaOozQGTOfaHjMsgN8Q8omuxcxoav5I2JjkVRZOM0-mT6-PrJ-GXROZthARJvxIO5kQHk/s1600/cuINLJjCa4Q.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiM4Ix6ZQkPzcRYBKDq0uF8dybqLNQF5fDbfpUX22IV8ae4vnsUmlxiMBg_KO__k8n61HZnlkaOozQGTOfaHjMsgN8Q8omuxcxoav5I2JjkVRZOM0-mT6-PrJ-GXROZthARJvxIO5kQHk/s1600/cuINLJjCa4Q.jpg" height="320" width="240" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Тому Альошка вирішив: «Як я буду лежати на дивані і сидіти тут, коли діти там», - пригадує дружина Галина. - Він не один раз казав, що на війну мають йти такі як він, старші, які вже бачили життя, а не діти. В березні він сам пішов в військкомат. І це при тому, що в нього половину родичів і однокласників в Росії. Коли я запитала: за що воювати? Він мені сказав: «За тебе, за Альонку. Щоб вам тут і нам всім було добре». Він казав – я служив в армії, я давав присягу, я повинен бути їй вірний. Він казав, що святий обов’язок чоловіка – це захищати Батьківщину. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Рідні кажуть, що Олексій дуже любив Україну. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
-<span class="Apple-tab-span" style="white-space: pre;"> </span>Пригадую, як він казав, що йому так цікаво, от він росіянин, а його запрошують в українську армію. Для нього це була така гордість, - розповідає Галина. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Призвали Олексія Вербицького в червні 2014 року. Незважаючи на те, що тільки в травні він переніс операцію, лікарі підозрювали онкозахворювання, він казав, що зараз себе добре почуває і попросив не перешкоджати йому виконати свій обов’язок перед Батьківщиною. Проходячи медкомісію він дуже хвилювався, що його можуть не взяти, пригадує Галина. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Олексія призвали до 8 батальйону тероборони і на початку літа він з побратимами виїхав до Миронівки Запорізької області. Він розповідав, що все йому там подобалось. Він всім там допомагав, займався волонтерською роботою. Хлопці його поважали і любили, він був прикладом для наслідування.</blockquote>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiedenuvAdvW4RF_fgdECESCKQdzPh-CtSN-BtfWhvl-lgN-VJ3LX1_i33T1XngPWsHUPW_1v-DMtrpIXBPIJ7lhsOXTTVYBFs4vuI79OBXE9Y_bJ-CSa4cSKxVg-_Xp-UvFlnd6YxCRzY/s1600/uB2xU3Gl5a0.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiedenuvAdvW4RF_fgdECESCKQdzPh-CtSN-BtfWhvl-lgN-VJ3LX1_i33T1XngPWsHUPW_1v-DMtrpIXBPIJ7lhsOXTTVYBFs4vuI79OBXE9Y_bJ-CSa4cSKxVg-_Xp-UvFlnd6YxCRzY/s1600/uB2xU3Gl5a0.jpg" height="320" width="179" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<div>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Щодня зранку писав повідомлення, бажав доброго ранку. Постійно присилав фотографії. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Перебуваючи в Бердянську, Олексій допоміг врятувати місцеву молоду жінку, матір двох діток. Вона учаділа в будинку. Лікарі медчастини вирішили терміново везти жінку в районну лікарню. І завдяки вправності та водійській майстерності Олексія, вони встигли вчасно привезти потерпілу задля порятунку. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Коли приїхав у відпустку 24 серпня 2014 року на десять днів, виявилось, що зі здоров’ям не все так добре, як він казав. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
-<span class="Apple-tab-span" style="white-space: pre;"> </span> Ми обстежились і лягли в госпіталь, - розповідає дружина Галина. – Ми мали серйозні проблеми. Але він не зізнавався. Місяць лікувався. Лікарі казали, що він може бути комісований. Ми планували їхати у Львів в військову клініку. </blockquote>
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Поки Олексій лікувався в госпіталь, до них в палату постійно забігали учні сьомої гімназії, яка розташована поруч, приносили гостинці. Бувало таке, що вийдеш з палати, а коли повертаєшся, на ліжку вже чи солодощі, чи малюнок. Одного разу учениця принесла змайстрований власними руками патріотичний браслет. Його Олексій вважав своїм талісманом. </blockquote>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIYLmHseq5ywIQfb0BYTzBzvOrTe_A5ik0Qqd2dKUx0Y2hImP-5hXzLNjBP44HIBH8NS4HotmW15s7zFyYbT45FgoPRHgT8NESCg4niHkaDe899YpP-zvPBgdotarq5FYHA-aLtb00yDk/s1600/10403317_10204710080884693_1843211959367445756_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiIYLmHseq5ywIQfb0BYTzBzvOrTe_A5ik0Qqd2dKUx0Y2hImP-5hXzLNjBP44HIBH8NS4HotmW15s7zFyYbT45FgoPRHgT8NESCg4niHkaDe899YpP-zvPBgdotarq5FYHA-aLtb00yDk/s1600/10403317_10204710080884693_1843211959367445756_n.jpg" height="320" width="240" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<br />
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Незважаючи на наполягання лікарів, Олексій казав, що повинен повернутись і був дуже розчарований тим, що його можуть комісувати. Лікарі не могли його втримати. І він поїхав. Перед тим, 26 жовтня, пішов на виборчу дільницю і був гордий з того, що йому вдалось проголосувати на виборах. 27 жовтня мав виїжджати. Але ситуація змінилась і він поїхав 29 жовтня. Перед цим встиг з усіма попрощатись. До батьків на Покрова в Неполоківці з’їздити. Зараз у рідних Олексія таке відчуття, що він ніби тоді підсумки в житті підводив. </blockquote>
<br style="line-height: 18.2000007629395px;" /><blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Тим часом, військкомат вже запланував перевести Олексія на роботу в штаб у зв’язку зі станом здоров’я. Але 1 листопада на трасі в Бердянську, коли він їхав на машині командира, яку забрав з ремонту, сталась трагедія: посеред дороги щось заклинило, машину перекинуло. Він вилетів через лобове скло і машина його накрила. Причиною трагедії стала несправність автівки. Що ж насправді сталось і чому автівка була несправною – достеменно невідомо. </blockquote>
<br />
<blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Галина щоранку їздить на кладовище до чоловіка. Аби привітатись. Каже, їй там стає легше. Ніби він поруч. Помічає, що хтось приходить на могилу і запалює свічки. Пам'ятають…</blockquote>
<br style="line-height: 18.2000007629395px;" /><blockquote class="tr_bq" style="line-height: 18.2000007629395px;">
Тим часом родина Вербицьких продовжує всіма можливими способами підтримувати українську армію, військових. </blockquote>
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="line-height: 18.2000007629395px; text-align: justify;"><br /></span></div>
</div>
</div>
liderschoolhttp://www.blogger.com/profile/03932897346163335326noreply@blogger.com